Холодний дощ вистукує у шибку…

272

Холодний дощ вистукує у шибку,
Вистукує мелодію сумну.
І чорний морок загляда у серце
І  підніма із глибини  душі  жагу.
Жагу і спомин про давно минуле.
І  жаль, що це уже не повернути,
Але так хочеться щоби на мить душа зітхнула,
Згадать і пережить усе забуте.
Осінній дощ малює візерунки.
У них я не знаходжу лиш тебе.
Мабуть, судилось нам довіку
Не бачитись і звинувачувать себе.
А чи могли б ми щось змінити?
Води у ріках так багато утекло,
І  розвела життя дорога нас далеко,
І  доведеться нам забуть, що і було.
Холодний дощ пройде, засяє сонце.
Я вірю, що печаль в душі мине.
Загляне щастя і в моє віконце –
І я зустріну неодмінно ще тебе!

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)