Розмова з дитинством

109

Уже пройшло немало літ,
Багато зим уже минуло,
А все вертаюся назад
І згадую, що з нам було..

Так доля розсудила нас,
Пославши всіх у різні боки.
Тепер це важко зрозуміть,
Що втратили і пам’ятатимемо доки?

Звичайно, пам’ять не зітреш,
І все, що з нами діялось, ми знаєм,
Але так хочеться іще хоч раз
В дитинство повернутись, що ми звали раєм!

Ми про любов не думали тоді.
Здавалось несерйозним нам усе,
А ми були і юними, і легковажними,
Не думали, куди життя нас понесе.

І так приємно на душі стає,
Коли ти згадуєш своє минуле.
І ніжно щем за серце так бере,
Бо знаєш,що дитинство вже минуло.

Дитинство, ти приснися ще хоч раз,
Щоб доторкнутися до тебе поцілунком!
Нехай хоч сон єднає нас.
Для нас ти будеш завжди подарунком!

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)