Пробач, бабусенько

160

Пробач, бабусю, що не дочекалась!
Пробач за сльози і страшну печаль
На жаль, ми не зустрінемось з тобою:
Покликав мене Бог у світлу даль.

Я знаю, що прожив замало в світі
І мало я зробив для України.
Пробач мене, бабусенько-голубко,
Що так зарання я чомусь загинув.

Ти так мене завжди навчала,
Що жити треба в світі для людей.
Все зрозумів і проти ворога пішов я,
Щоби війна не забирала більш дітей!

Тебе любив і поглядати з неба буду,
Щоби сивин у тебе більш не добавлялось,
Щоби наш край був знову вільним,
А ти, як згадуєш мене, сміялась!

Хоч зараз сумно, серце крає туга.
Не плач, бабусенько, і Бога лиш проси,
Щоби зберіг сердешну Україну
І дав їй змогу йти до світлої мети!

До тебе в снах приходити я буду.
Я завжди буду поруч із тобою,
Щоби щасливо дожила ти свого віку
І не стрічалася ніколи із журбою!

 

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)