Подорож у дитинство

277

Згадалась стежка, що біжить до річки,
Верба зелена і стара, що край села.
Згадалось все: і тихе, і буремне,
Що у дитинстві я пережила.

Хіба таке забути можна?
Урок найперший, радості, печалі,
Той погляд, від якого так шарілась,
Екскурсії, змагання і медалі.

Неначе давній фільм веде мене в дитинство,
Нагадує і змушує тремтіти,
Бо більш туди ми не повернемось ніколи,
А лише зможемо згадати й порадіти.

Ця згадка щемно тисне серце,
Воно частіше хоче битись.
Ці спогади дають наснаги жити,
Радіти й білий світ любити!

 

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)