Мрії малого хлопчини

136

Приснився сон маленькому хлопчині,
Що сам стоїть серед зелених лук,
А круг танцюють вквітчані дівчата,
Беруть його у свій великий круг.

А всередині круга його рідна мама.
Він тягне рученята уперед.
Вона все ж відвертається від нього –
І чорна хмара враз з’явилась посеред.

Матусю, мамочко, хоч прихились до мене!
Скажи чарівне слово для душі.
Я скучив дуже і без тебе знов страждаю!
А хто ж мене оберігатиме в путі?

Матуся глянула холодними очима,
Не посміхнулася, не обняла і геть пішла.
Маленьке хлопченя шукало, оглядалось
І не побачило, куди матусенька пішла.

З такого сну хлоп’я схопилось зразу.
Все зрозуміло: це був тільки сон.
Вже котрий рік живе лише із татом –
Думки його беруть в тяжкий полон.

Бабуся і дідусь – найкращі мої друзі,
А тато – допомога, підтримка й розрада.
Це найдорожчі люди у житті,
Не є,на жаль, такою тільки мама.

За що, матусю, завинив перед тобою?
Ти розлюбила тата і пішла від нас.
Моє життя з дитинства все було журбою,
Не знав іще тоді, що розлучило вас.

Отак живу, надіюсь, що покличеш,
Хоч обіймеш, пригорнеш до плеча,
Бо як же жити, знати, що у світі є ти,
А серце боляче щемить, неначе хто уткнув меча.

Чи можна змусити любити сина?
Напевно, ні, хоч дуже хочеться цього.
Я сподіваюсь, що настане інша днина
І мама повернеться до життя мого.

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)