Любов хай буде оберегом

116

З тобою стрілись на вокзалі випадково.
Ти їхав з Києва, а я – на дачу.
Твої зелені очі глянули так ніжно й ново.
Подумала, що я не втримаюсь – заплачу.

Автобус набирає швидкість,
А я стою і дивлюся услід.
Твої зелені очі загадково поглядають,
А у душі вогонь гамує лід.

В думках у мене поселився.
Такого ще зі мною не було.
«Чому?» – себе питаю я постійно –
Лише у голові так щемно загуло.

А час летить, а час минає.
Дорога повела в зворотний шлях.
О диво! Знову я тебе пострічаю –
І видалось, що не людина я, а птах!

Так хороше дивитись в твої очі,
Які сіяють зеленню весни.
Тепер по телефону серед ночі
Ми проганяємо погані мрії й сни.

Минає місяць – другий, я тебе чекаю.
Чому мовчиш? Чому не дзвониш, не ідеш?
Як пояснити вчинок твій, не знаю.
Печалі у душі моїй немає меж!

І новина страшна злетіла з неба.
Ця есемеска все верх дном перевернула:
«Я мушу їхати, Вкраїну захищати треба!»
Чому так швидко? І не провела, й не пригорнула.

Слова – печаль ятрили мою душу.
Сльозами справу, справді, не зарадиш.
Усе тепер сприймати мовчки мушу,
Бо впевнена: ніколи ти не зрадиш!

Я подзвонила, я наполягала.
Хотіла ще хоч раз тебе почути.
У трубці голос твій я упізнала.
Чи любиш ти іще мене, збагнути.

– Кохана, люба, ти пробач за невідомість.
Я не хотів побачить твої сльози.
Я думав, так, напевно, краще,
Коли ти там, а я уже в дорозі.

Люблю і буду вік тебе кохати.
Не вимагаю,щоб мене чекала ти.
– Мабуть, не віриш ти моїй любові,
Що вирішив від мене утекти?

Чекаю і у Бога я проситиму,
Щоби зберіг тебе і побратимів.
Вертайтеся живими і здоровими.
Чекаємо і ми, і Україна.

Я вірю, що кохання стане оберегом.
Зелені твої очі ще побачу.
Хай Бог усіх оберігає у важку хвилину!
Хай посилає силу, витримку, удачу!

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)