Листи любові

252

Сиджу і згадую минуле,
Як пострічались, як любили.
На жаль, ти все уже забула
І навіть згадки не лишила.

Пишу листи і говорю з тобою.
Все розказати хочу й нагадать.
І кожен раз лишаюся з журбою.
А чим же серце й душу лікувать?

Ось новий лист несе до тебе звістку.
Чи донесе, бо відправлять не буду.
Вони усі отут за двадцять років,
Що в кожному я пам’ятаю, не забуду.

Листи тихенько шелестять в шухляді,
Нагадують про те кохання, що минуло.
У них і радість, і печаль, і туга,
Але, на жаль, лиш серце не заснуло.

Воно все ж так щемить і плаче,
Чекає зустрічі з тобою.
Чи дочекається, не знаю,
Бо переплетене і смутком, і журбою.

Тебе дорога повела за океан.
Мабуть, там затишно і добре.
Тобі бажаю спокою в душі,
А у житті лиш миру і любові!

Мої листи – моя розрада!
Моє тихеньке щастя і надія.
Не сподіваюсь, що тебе побачу,
Але люблю і цим радію!

 

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)