КОХАННЯ

1627

Я жив, а може й існував
Без сподівання, без надії.
Я не радів, не сумував
І, майже, ні про що не мріяв.

Нікуди я не поспішав –
Спішать тоді, коли чекають.
Мене ніхто вже не чекав.
А люди до всього звикають.

Хіба я міг повірить в те,
Хоча б на хвильку уявити,
Що ти до мене увійдеш
І зможеш все життя змінити.

І друзі сповістять про те –
Почав я зовні молодіти.
Моє єство розквітне все,
І буду знов вірші творити.

Весь розум інший сенс займе.
Десь згинуть геть поневіряння.
Кохання, майже неземне,
В свідомість зайде без вагання!

Як ангел чистий і святий,
Ти – ніби із ікон – Мадонна,
Живою бачишся мені,
Бо ти й насправді – є живою!

І знову жага до життя.
Всім хочу я добро творити.
Любов – то істина буття,
Без неї і не варто жити!

Вона червона, ніби кров,
І, наче кров, любов гаряча.
В усіх судинах б’ється знов,
З самого серця ллється наче.

Втрачають значення слова
Від їх надмірного вживання.
Тоді, чому хвилююсь я,
Коли шепчу: «Моє кохання!»?

Чому спалахуєш вся ти,
Немов троянда пурпурова?
Я пам’ятаю колючки –
Кохання не бува без болю!

І без безсонності ночей,
Без смутку і тривог чекання,
Без віри щирої очей,
Що проводжають, на прощання!

Без чистих сліз, красивих фраз,
Без поцілунків, обіймання…-
Щасливими, це робить нас –
Бо то є двох сердець надбання.

Я славлю Господа за те,
Що наділив Він нас коханням!
То найвеличніше за все,
І знакове Його діяння!

Віталій Лозинський © В.Л.Лозинський. 2013. Авторство захищене законодавством.
При передруці посилання на автора обов’язкове

ПОДІЛИТИСЬ

2 КОМЕНТАРІ

  1. На рівні 12 років – так собі. Думаю, не для того, щоби виставляти як сенсацію, в наш час. Не – ЦІКАВО)… Та який там передрук (

  2. Кожний має свій погляд, згідно досвіду. А ось посилання на автора при передруці обов`язкове, навіть якщо вірш Вам не подобається.

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)