Калина і весна

349

Калина цілу зиму сумувала
За красним сонцем, вітерцем легеньким.
Хоч взимку і чимало друзів мала,
Та день здавався не веселим, а сумним.

Горобчики, синички прилітали,
Клювали гіркі ягоди її.
Вона їх щиро, від душі вітала
Та мріяла про сонячні весняні дні.

І день такий прийшов до неї,
Приніс тепло, надії і весну.
Вона зраділа і гілками тріпотіла.
Була готова стріть цю пору чарівну.

Земля не шкодувала сили-
І це калина враз відчула.
Обсипалися ягоди сухенькі,
І гілочки так щиро стрепенулись.

Від соку вже тужавіють бруньки.
Стебло зробилось сильним і міцним.
Ще день, ще два -народяться листочки-
І з’явиться корона-цвіт за цим.

Калина все буяє білим цвітом
І веселить і села, і міста.
Вона цвіте і звавжди так і буде,
Допоки буде жити матінка – земля!

 

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)