Журавлі повертаються в Україну

173

Вже журавлі вертаються додому,
Планують будувати гнізда нові.
Ведуть з собою свої любі пари,
Діток пускати у політ вони готові.

Та раптом ватажок немов спіткнувся
І вниз пішов його чіткий політ.
Його гукали інші – він не оглянувся
І крила склав він до чужих воріт.

Яка причина, що його могла вернути
З дороги, що водила завжди нас?
І зграя тихо вирішила повернутись,
Поглянути на ватажка останній раз.

Поволі опустились, приступили ближче,
А тіло ватажка лежить спокійно, тихо.
О Боже! В нього із грудей кровиця свище!
Журавлики отямились: «На Україні лихо!»

До зграї наближалися якісь потвори,
Такого не доводилось їм бачить
І чути, як страшенно клацали затвори.
«Негайно відлітать! Нам цього не пробачать!»

За що, Людино, ти убив святого птаха?
За що лишив родину сиротою?
«Ми мудрі птиці, а ось ти невдаха,
Коли воюєш на чужій землі, ідеш війною!

І зграя знову піднялася в небо,
Політ продовжила до нових берегів.
Всі зрозуміли: жити далі треба
Верталися ж здалека до своїх країв!

А ватажок, відкривши кволе око,
Провів у путь нову своїх братів,
Промовив: «Бережи вас Боже!
Дай сили вистояти людям проти ворогів!»

 

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)