Дорога пам’ять

121

Той перший ніжний поцілунок
Я пам’ятатиму завжди,
Хоч вже пройшло років чимало,
Перед очима завжди ти!

У скронях шум і гул вітрів,
А в голові все дзвони дзвонять.
І серце ніжно так щемить
І дужче кров по жилах гонить.

Життя проходить, все минає,
Багато вод до моря утекло,
А я і досі пам’ятаю
Печалі, радості і як усе було.

Тримає нас невидимий магніт.
І чим ми далі, більше притягає.
І так же хочеться на хвильку полетіть,
Щоб пострічатися із юністю у ріднім краї.

Мабуть, так у житті ведеться,
Що все мина й далеко відлітає.
І дуже добре, те що ми пережили,
Назавжди в серці пам’ять залишає.

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)