Вулиці Сквири – їх старі назви та історія

1285

Кожна вулиця у місті має свою цікаву історію, своє походження.

Найстаровиннішою вулицею – є центральна Леніна, яка колись називалась Цареградська. Утворилась, вона, мабуть, разом із зародженням самого містечка десь у середині І тис. н. е. Вона лежала на старій Молдавській дорозі, якою, цілком можливо, рухалась дружина київського князя Кия до візантійського імператора в кінці V ст. н. е., а також посольства візантійського імператора Феодосія II, до Аттіли, в його резиденцію в Києві у 448 р., в складі якого був історик Пріск Панійський. Адже назва вулиці вказує на те, що це була дорога на Царград (Константинополь, пізніше Стамбул). Нею могли проїжджати київські князі Олег, Ігор, Святослав, які підтримували зв’язки із Царградом. Із прийняттям християнства на місці язичеського капища, тут побудували невеличку дерев’яну церкву, яка протягом століть, як і все місто, перетворювалась у згарище і знову відновлювалась, аж поки у 1609 р., тут не збудували кам’яну церкву, названу Успенською. Через сто років побудували дзвіницю. На вулиці стояли крамниці, невеликі майстерні ремісників.

На розі вулиць Цареградської та Липовецької, наприкінці XVIII ст. будується двоповерховий будинок повітової (земської) пошти, який у XIX ст. служить готелем. Очевидно, саме тут зупинялись відомі культурні діячі-письменники Т. Шевченко, М. Лєсков, Оноре де Бальзак, хірург М. Пирогов, які відвідували Сквиру у XIX ст. Про це свідчить меморіальна дошка на будинку.

Вулиця Липовецька, що біля земської пошти, зливалась із Цареградською, тягнулась за межі міста на південь, аж до млина. В давнину вона перетиналась оборонною спорудою – Змійовим валом. У часи нападу татарських орд, цей шлях мав назву Чорний, тобто небезпечний, страшний. Згодом, тут виросли нові житлові будинки, цех заводу “Сантехвироби”, а в кінці вулиці – меморіал Слави.

В північно-західному кінці вулиці Цареградської, відгалужується на захід, найдовша у Сквирі вулиця – Ружинська (дорога на Ружин), а на північ – вулиця Київська (дорога на Київ). На першій вулиці розміщувалась чоловіча гімназія, збудована ще в 1909 р., на другій – автовокзал, районна лікарня.
Найкрасивішою вулицею в місті була Красна (Богачевського), тому її так і названо (“красна” – красива). Забудова її почалась ще у XVIII ст. Тротуари було обкладено бруківкою, обсаджено липами і кленами. На ній була “Липова алея”. Тут розміщувались Миколаївська церква, кафедральний католицький собор (костьол), тридцятиметрова пожежна вежа, що існує ще й досі. Пізніше на ній збудували Будинок культури та школу мистецтв.

Паралельно вулиці Красній розташувалась вулиця Дворянська (К. Маркса), де жили сім’ї найзаможніших дворян та міщан. Вона була тиха, спокійна. На початку XX ст. тут збудовано приміщення Земської управи, розміщались будинки казначейства, повітового дворянського зібрання. На одному з будинків, де був садовий відділ земської управи, є меморіальна дошка, що свідчить про перебування тут М. Рильського. На цій вулиці в невеличкому провулку біля теперішнього хлібзаводу народилась українська письменниця Наталія Романович-Ткаченко (1884-1933).

Про окремі вулиці Сквири, в народі складено легенди і перекази. Наприклад, в одній з них розповідається про те, що в жорстокого пана був наймит Конон. За непокірність, його відправили в лісисту і болотисту місцевість за містом. Конон оселився біля дороги, що вела на село Пустоварівку, відкрив там корчму, продаючи подорожнім продукти. Згодом, розбагатівши, він вирубав ліс, купивши його в пустоварівського пана, продав дерево за кордон, збудував гарний будинок і наймав людей на роботу. Так тут виник хутір Хатки. Пізніше Конон розорився, продав хутір іншому панові. Головну вулицю на цьому хуторі стали називати Кононівською (Кононівкою) на честь першого поселенця.

Промовистими є й старі назви інших вулиць та провулків міста Сквира: Верхньоставська (Дюканова), Середньоставська (8 Березня), Нижньоставська (початок вулиці Чапаєва), Гімназична (пров. Жовтневий), Кладбищенська (Маслова), Тюремний провулок (пров. Громова), Училищний провулок (пров. Володарського), Костьольний провулок (пров. Якушкіна), Синагогна (Шолом-Алейхема), Успенська (40-річчя Жовтня), Казимірівська (Островського), Біла Гребля (Новоселецька), Тхорівська (Партизанська), провулок Дворянський (пров. Карла Маркса).

Старі назви вулиць, що збігалися із назвами кутків, замінили нові назви: Бабичі (Мічуріна), Дігтярня, Свинорея (Чапаєва), Піщанська (Т. Шевченка), Власенкові Хутори (Стаханова), Чорний Ліс (Лесі Українки), Павленкові Хутори (Фрунзе), Ярки (Леваневського), Куликівська (Ковельмана, Декабристів, П. Осипенко).

Колишня Базарна площа тепер називається Ювілейною.

 

Матеріал наданий Georgiy Koroll

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)