Втрачена любов

127

Вже осінь посріблила коси,
Забрала колір у моїх очей,
Але забрати не змогла надію,
Що зігріває так серед ночей.

Надія, що іще тебе зустріну,
Хоч іще раз погляну в твої очі.
Мене життя з тобою розлучило.
Думки вертаються назад посеред ночі.

Чому так щемно плаче серце?
Чому не хоче все воно забути?
Бо іскорка любові, мабуть, тліє
І сподівається: це можна повернути.

Чому дорога не веде до мене?
Чому серцям так не судилося зустрітись?
Печаль ізпопеляє бідну душу.
Не знаю я, куди її подіти?

Автор Надія Юшко (Семенчук) https://ok.ru/profile/338340389527

ПОДІЛИТИСЬ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР (реєструватися не потрібно)